Вони ввійшли першими




Настав 1944 рік. Під могутніми ударами радянських військ ворожі полчища відкочувались на захід.

Якось жителі Херсона проснулись від вибухів снарядів, мін і реву танків. То там, то тут спалахували пожежі.

— Наша дивізія підійшла до Херсона напередодні 26-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, — пригадує колишній розвідник 295-ї стрілецької Херсонської ордена Леніна, ордена Червоного Прапора і ордена Суворова дивізії, нині начальник відділу капітального будівництва консервного комбінату Степан Миколайович Самійленко. — Нам наказали ретельно розвідати передній край оборони ворога. Я вів спостереження за діями противника від Каховки і до районного центра Олешки (нині Цюрупинськ), на лівому березі Дніпра. Пам'ятаю, як ми з товаришем, сидячи на одній з водонапірних башт в Каховці, спостерігали за Бериславом. Це було 6 листопада 1943 р. Приблизно годині о восьмій вечора противник обрушив на Каховку шквал артилерійського і мінометного вогню. Міни і снаряди вибухали то ліворуч, то праворуч від нашого спостережного пункту, свистіли осколки, та ми не залишали спостережний пункт, передавали дані в штаб частини.

В ході наступу треба було форсувати Дніпро.

— Ранок ми зустріли на лівому березі Дніпра біля переправи в районі села Антоновки,— згадує про це розвідник мінометної роти рядовий Михайло Іванович Мартинов.

Почалась переправа. Гітлерівці відкрили вогонь. Від вибухів мін і снарядів вирувала дніпровська вода. Під прикриттям артилерійського вогню наша рота переправилась на протилежний берег. Коли ми поминули село Кіндійку і вийшли на порівняно рівну місцевість, з'явились ворожі танки. З розрахунком на слабонервних фашисти встановили на них спеціальні сирени. Машини йшли з виттям. Та серед наших бійців слабонервних не виявилось. За командою сержанта Василя Розаєва мінометники миттю розвернулись «до бою». Міномети проти танків — це вдавалось неймовірним. Але в даній обстановці іншого виходу не було.

Загорівся один, другий танк. Ворожа атака захлинулась. Незабаром опір гітлерівців було зламано, і наші війська зайняли Херсон. Народ радів. Люди обнімались, поздоровляли з перемогою, сміялись і плакали.




 

Народні месники Відродження (Початок)