Перед наступом




Розробляючи плани соціалістичного будівництва, В. І. Ленін вказував: «Ніяка соціалістична країна неможлива, як держава робітничо-селянської влади, якщо вона не може спільними зусиллями робітників і селян зібрати такий продовольчий фонд, щоб забезпечити на прожиток робітників, зайнятих промисловістю, щоб мати можливість десятки і сотні тисяч робітників послати туди, куди потрібно Радянській владі. Без цього будуть тільки розмови. Справжні основи господарства — це продовольчий фонд... Без такого фонду соціалістична політика залишається тільки побажанням».

Ці вказівки Володимира Ілліча Леніна по створенню продовольчих фондів ні на хвилину не знімались з порядку денного в усій діяльності Комуністичної партії і Радянського уряду. Для докорінного поліпшення добробуту трудящих, зайнятих перетворенням своєї країни, свого народного господарства, культури, необхідно було мати не тільки передову індустрію, а й високорозвинене сільськогосподарське виробництво, що постачало б її сировиною, а населення — продовольством.

XV з'їзд Комуністичної партії прийняв директиви про перший п'ятирічний план розвитку народного господарства СРСР.

XVI партійна конференція, що відбулася в квітні 1929 р., схвалила розроблений Держпланом і ВРНГ СРСР план першої п'ятирічки, а через місяць V Всесоюзний з'їзд Рад затвердив його.

За п'ять років необхідно було розв'язати грандіозні завдання по дальшому розвитку промисловості, перевести значну частину селянських господарств на шлях соціалістичного виробництва, витіснити капіталістичні елементи з усіх галузей народного господарства, різко підвищити темпи господарського і культурного розвитку національних республік і областей, піднести матеріальний і культурний рівень життя народу, зміцнити обороноздатність країни.

Одним з найважливіших завдань п'ятирічки в галузі харчової індустрії було створення поблизу сировинних баз підприємств м'ясної і консервної промисловості.

29 вересня 1931 р. було опубліковано Звернення Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) «Про розвиток м'ясної і консервної промисловості». В цьому документі величезної ваги говорилось: «Подібно до того, як хлібна проблема не могла бути вирішена на основі дрібного, технічно відсталого селянського господарства, точно так само завдання докорінного і різкого поліпшення постачання трудящих мас не може бути розв'язане на базі дрібних, технічно відсталих підприємств харчової промисловості... Недооцінювання завдання створення нової великої харчової індустрії є таким же проявом опортунізму, яким було недооцінювання ролі великого сільськогосподарського виробництва на базі радгоспів і колгоспів в справі розв'язання хлібної проблеми».

Після цього Звернення ЦК Комуністичної партії і Радянського уряду херсонські комуністи вирішили просити уряд Української республіки включити в план спорудження в Херсоні потужного консервного заводу.

В місті уже працював невеликий консервний завод імені 8 Березня. Але він не міг переробити навіть незначної частини багатого врожаю овочів, які вирощувались на херсонських землях.

Держплан Української республіки розглянув клопотання херсонців, визнав обгрунтованим їх прохання і в листі Держплану СРСР просив уже в першому кварталі 1931 р. розпочати фінансування будівництва.

На спорудження заводу і монтажні роботи було асигновано 4 мільйони карбованців.

В лютому 1931 р. відбулось засідання комісії по спорудженню заводу, до складу якої входили представники місцевих партійних, радянських, профспілкових організацій, установ, Союзконсервбуду, зарубіжні спеціалісти, інженери-будівельники. Обговорювалось питання про місце його будівництва. Було висловлено одностайну думку: кращою, найбільш перспективною ділянкою є Монастирська слобідка — садиба колишнього жіночого монастиря, розташована за сім кілометрів від Херсона вверх по Дніпру.

Управлінню порту було доручено провести розвідувальні роботи і виявити можливість створення в цьому районі штучної гавані з пристаню для морських суден. Цей «ківш» вирішено було спорудити в районі найглибшої частини ріки. Комісія включила в проект також будівництво насосної станції з резервуарами і фільтрами.

Основні корпуси заводу намічалось звести до грудня 1931 р. з тим, щоб взимку можна було вести монтаж устаткування.

В постанові уряду відповідальність за будову покладалась на Союзконсерв, Союзконсервбуд і «Укрконсервтрест». Було створено Херсонську контору Консервбуд.

28 червня 1931 р. Наркомпостач Союзу РСР у своїй постанові схвалив правильність вибору місця будівництва Херсонського консервного заводу, його потужність в 70 мільйонів умовних (400-грамових) банок за рік, і, враховуючи жорсткі умови, встановлені для будівництва, а також складність спеціальних робіт, вирішив надати будівництву особливо ударних темпів.

Цією постановою передбачався дальший розвиток підприємства. Ставилось завдання про необхідність закріпити за підприємством площі для створення основної сировинної бази: до 1,5 тисячі гектарів не далі 10 кілометрів від заводу та ін.

На XVII Всесоюзній партійній конференції, що відбулася на початку 1932 р., А. І. Мікоян у своїй промові про розвиток харчової промисловості сказав:

«Тепер, коли наша країна гігантськими кроками йде вперед, коли в короткий строк виникають великі міста й нові промислові центри, коли багато старих промислових міст ростуть небувалими темпами, коли швидко виростають купівельна спроможність і вимоги, що пред'являються робітничими масами в галузі постачання продуктами харчування, наша країна, завершивши побудову фундаменту соціалізму, не може залишитись на базі колишніх промислів без розвиненої харчосмакової промисловості...

В найголовніших галузях харчосмакової промисловості ми уже маємо зразки технічно найвдосконаліших в світі підприємств, на досвіді яких розгортається у нас будівництво інших нових об'єктів.

В Сталінграді і на Кубані закінчено потужні, оснащені найновішими машинами, консервні заводи, а в Херсоні такого ж типу великий консервний завод будується і буде закінчено в 1932 р.».

В цьому році, як і говорив Анастас Іванович, завод став до ладу.




 

Орден на прапорі В степу під Херсоном (Початок)