Завод стає комбінатом




Виробничі потужності заводу продовжували зростати, вдосконалювались технологічні процеси. На зміну старому устаткуванню приходила нова техніка. Та незмінною залишалась сировинна база. Вона зростала слабо, значно повільніше, ніж завод. Тому незважаючи на те, що поставляли овочі понад 60 господарств області, сировини не вистачало, в тому числі й томатів, дефіцит котрих досягав до 12—15 тисяч тонн за рік.

Але якщо багатьом господарствам області вирощувати томати було вигідно, а в плані овочівництва вони становили основну культуру, то салатний перець, баклажани, кабачки, моркву, цибулю, часник, білий корінь, зелень та інші так звані малопоширені культури вирощували в невеликих кількостях. Керівники посилались на те, що вирощувати ці культури для неспеціалізованих господарств справа трудомістка й нерентабельна.

Саме життя підказало необхідність спеціалізації певних господарств на виробництві овочів, необхідних для випуску овочезакусочних консервів.

З введенням в експлуатацію Інгулецької зрошувальної системи і Північно-Кримського каналу створилась можливість розширити поливні площі під овочевими культурами, значно підвищити їх врожайність.

В квітні 1963 р. на базі консервного заводу і радгоспів «Городній велетень» та «Овочевий», розташованих недалеко від міста, було створено Херсонський консервний комбінат, який очолив І. В. Петрин. Радгоспи мали 11 025 гектарів орної землі, на якій вирощували до 35 тисяч тонн овочів щороку.

За господарствами, які ввійшли в агропромисловий комплекс і стали адміністративно підпорядкованими заводу, було збережено самостійність як у виробничій, так і в фінансово-господарській діяльності. Комбінат встановлював їм основні показники виробничих планів.

Тим часом на заводі, крім модернізації устаткування, розширення потужностей діючих цехів, споруджували й нові об'єкти, серед яких найбільший цех — цех виноградних соків потужністю 5 мільйонів банок на рік. Для нього одержали устаткування, виготовлене з нержавіючої сталі. Це забезпечило випуск високоякісного соку на рівні кращих світових стандартів.

Другим не менш важливим будівельним об'єктом був вікельний цех. Наявні потужності не могли забезпечити потребу заводу в кільцях, довелось споруджувати нові приміщення.

На жаль, будівельні організації тривалий час зривали строки введення в дію цього об'єкта. Будівництво взяла під свій контроль партійна організація. Незабаром становище було виправлено. Вікельний став до ладу, почав забезпечувати кільцями усі консервні підприємства України, Білорусії, РРФСР, Литви, Латвії, Естонії.

Цехові партійні та профспілкові організації подали велику допомогу в мобілізації колективу па дострокове закінчення ремонту устаткування.

В результаті комбінат раніше встановленого строку підготувався до приймання й переробки овочів. Було введено додаткові технологічні потужності по виробництву томатної пасти і реконструйовано лінії по випуску томатного соку.

Відразу ж після початку сезону стало очевидним, що створення комбінату повністю виправдало себе. З господарств почало більше надходити сировини. Це викликало необхідність монтажу і введення в експлуатацію автоматичної лінії по виробництву жерстяних банок продуктивністю 150 штук за хвилину. Впровадження нової техніки підвищило продуктивність праці, зріс випуск валової продукції.

Значну роботу було проведено по вдосконаленню технологічної лінії виробництва м'ясних і м'ясорослинних консервів, по реконструкції закатних і мийних машин для склотари.

В консервному цеху, наприклад, не було потокових ліній по виробництву зеленого горошку і натуральних консервів. Для виготовлення цих видів продукції доводилось пристосовувати машини з інших ліній.

Не вистачало закатних машин. їх теж часто доводилось переставляти з однієї технологічної лінії на іншу.

До нераціональних витрачань приводило виробництво бляшаних банок № 14 для томатної пасти. Напівавтоматична лінія жерстяно-банкового цеху могла дати їх всього 10 тисяч за зміну. Потреба ж під час сезону — 80—85 тисяч на добу. Доводилось виготовляти їх завчасно, займати складські приміщення, необхідні для зберігання готової продукції. А коли починався сезон, банки зі складів доставляли в томатний цех. Перевозили їх автомашинами, розвантажували і укладали в колони вручну. На це затрачалось багато робочого часу, та й чимало банок деформувалось, втрачало свої якості.

В останній, 1965, рік семирічки перед адміністрацією, партійною, профспілковою та комсомольською організаціями, перед усім колективом комбінату було поставлено завдання не тільки забезпечити безумовне виконання плану, а й усунути наявні недоліки, знайти і використати додаткові резерви виробництва.

Весна того року була пізньою і холодною. Це позначилось на проведенні сільськогосподарських робіт: овочі посіяно пізно, вегетація і дозрівання їх проходили із запізненням на 10—15 днів.

Потім в серпні почались дощі, які стримали дозрівання томатів. Крім того, значна частина томатів стала непридатною для консервування й виробництва соку. Основне надходження їх почалось тільки в третій декаді серпня, але в такій кількості, котра не забезпечувала виконання місячного плану по виробництву томатної пасти і соку.

У вересні — основному місяці надходження томатів — великих змін не відбулось.

Комбінат лихоманило. Однак, незважаючи на цю несприятливу обстановку, робота по впровадженню нової техніки, вдосконаленню технології виробництва, механізації трудомістких процесів і поліпшенню умов праці тривала.

Було введено автоматичну лінію по виробництву жерстяних банок № 14, що значно зменшило непродуктивні витрати, зв'язані із заготуванням жерстяних банок, скоротило число робітників, які працювали на цьому процесі.

На трьох пунктах обмолоту зеленого горошку було додатково встановлено чотири горохомолотарки, побудовано трансформаторні підстанції, а також змонтовано й пущено в експлуатацію технологічну лінію по виробництву абрикосового соку, встановлено додаткове автоматичне устаткування для розфасування томатної пасти в невелику тару тощо.

Значно було розширено і повністю реконструйовано томатно-соковий цех. Замість застарілого, малопродуктивного, поношеного устаткування змонтовано п'ять автоматичних ліній по виробництву томатної пасти, збудовано цех по виробництву томатного соку потужністю 20 мільйонів банок за рік. Усе це дало змогу переробляти 2500 тонн томатів за добу.

До речі, Херсонський консервний комбінат одним з перших в країні почав випускати томатний сік.

Для збільшення випуску халви і ліквідації сезонності на її виготовленні було збудовано халвовий цех потужністю 40 тонн продукції за добу з шеретувальним відділенням, де зернята на спеціальних машинах очищались від лушпиння. Значну частину устаткування цього цеху виготовлено за кресленнями заводського конструкторського бюро, яким керує І. В. Петрин.

Було реконструйовано також овочевий і консервний цехи, збудовано холодильник місткістю 250 тонн.

Одночасно з реконструкцією і розширенням виробництва велись значні роботи по механізації праці. Це мало особливо актуальне значення, бо на комбінаті, зокрема на кінцевих операціях, ще переважала ручна праця.

Було механізовано усі процеси по укладанню консервів у колони, наклеюванню етикеток на банки та ін. Консерви проходили через мийні і обклеювальні машини. Потім їх упаковували в ящики, укладали на піддони і за допомогою електронавантажувачів перевозили на склад або подавали прямо у вагони.

За сім років на комбінаті встановлено понад три тисячі метрів транспортерів для доставки в цехи сировини і матеріалів, а з цехів — готової продукції. Застосування електронавантажувачів і транспортерів вивільнило 160 чоловік від важких вантажно-розвантажувальних робіт.

Проведені роботи по впровадженню нової техніки, механізації і автоматизації виробничих процесів сприяли тому, що комбінат успішно виконав план: за семиріччя випустив стільки консервів, скільки їх було вироблено за попередні 15 років. Собівартість продукції знизилась на 8,6 процента, а затрати на один карбованець товарної продукції з 99,3 до 90,3 копійок. Від реалізації продукції комбінат одержав 16,7 мільйона карбованців прибутку.

На комбінаті не припиняється робота по розробці і впровадженню у виробництво нових видів продукції. З нових зразків слід відзначити соус херсонський, баклажани по-болгарськи, рецепт приготування котрих розроблено з нашими болгарськими друзями-консервниками, салат кубанський, токана овочева і великий асортимент обідніх страв.

Комбінат освоїв також випуск порошків — з капусти, що має цілющі властивості при лікуванні виразкових хвороб, томатного, моркв'яного, шпинатного і зеленого горошку.

Комбінат зав'язав міцну творчу дружбу з українським науково-дослідним інститутом консервної промисловості. Технічна рада комбінату щороку затверджувала теми наукових робіт, намічала програму їх проведення, строки виконання, призначала відповідальних осіб. Багато співробітників інституту стали постійними членами робітничого колективу. Вони проводили на комбінаті дослідження, перевірки, випробування агрегатів, вузлів, ліній, розробляли нову технологію консервного виробництва.

Було проведено, наприклад, випробування й освоєння устаткування французької лінії «Сіфаль» для виробництва виноградного соку, розроблено інструкцію з техніки безпеки для основних професій консервної промисловості, досліджено процеси випарювання й розроблено багатокорпусні випарні установки для виробництва томатної пасти, визначено характер випадання осадка в томатному соку при зберіганні та ряд інших робіт, що мали велике значення для консервної промисловості усієї країни.

До відкриття XXIII з'їзду КПРС і XXIII з'їзду - КП України Херсонський консервний комбінат став одним з найбільших механізованих підприємств не тільки нашої країни, а й усієї Європи. Семирічний план консервний комбінат, в числі багатьох підприємств країни, виконав достроково і дав на мільйони карбованців надпланової продукції.

За високі виробничі показники в семирічці 16 працівників комбінату було нагороджено орденами і медалями СРСР, 107 — значком «Відмінник соціалістичного змагання».




 

За комуністичну працю! Від комбінату — до об’єднання