Портрет на дверях




Бекетова В.М.

кандидат історичних наук

(Дніпропетровськ )

Є в Дніпропетровському історичному музеї ім. Д.І. Яворницького один експонат, який неодмінно викликає жваве зацікавлення відвідувачів: картина — не картина, двері — не двері, дерев"яна дошка з рел"єфом дверей, на якій намальовано портрет запорозького козака?! Що ж це насправді?!

Відомо, що наприкінці 1890-го початку 1900 років Д.І. Яворницький жив у Москві, працював приват-доцентом у Московському університеті, товаришував з Володимиром Гіляровським, котрий, як і Дмитро Іванович, був у захваті від історії запорозького козацтва, цікавився побутом, звичаями, військовим мистецтвом запорожців.

Козак в бою. 1901 г. Н.И. Струнников (1871-1945)В ці ж роки в Московському училищі живопису, ваяння та зодчества навчався нікому тоді невідомий Микола Струнніков.

Уродженець м.Орла, виходець з бідної родини, Струнніков в юнацтві продемонструвавши талант до малювання, був помічений одним з місцевих знавців мистецтва, який і допоміг йому виїхати до Москви на навчання, спочатку в художній майстерні С.І. Грибкова, а потім — художньому училищі.

Відвідуючи майстер-клас видатного художника-портретиста В.Серова, Струнніков вже в училищі виявив особливий хист до портретного живопису. Зокрема, в 1897 році на XX учнівській виставці він представляв «Портрет Гіляровського», а через два роки — «Портрет запорожця», для якого йому позував легендарний І.М. Піддубний — найсильніша людина у світі, українець за походженням. До речі, копія з цього портрета, виконана Струнніковим вже в Петербурзі 1907 року, в трохи зміненому вигляді (стилізація під запорожця — оселедець, шаровари), була подарована Д.І.Яворницькому для Катеринославського музею, про що свідчать матеріали музейного архіву — листи, фінансові звіти тощо.

Але повернемося до 1899-1901 років, коли Струнніков в будинку Володимира Гіляровського, де художник деякий час мешкав, познайомився з Д.І. Яворницьким і підпав під його вплив, перетворившись на прихильника запорожців. Вважається, що саме Дмитро Іванович допоміг Струннікову потрапити в Академію мистецтв у Петербурзі у майстерню Іллі Юхимовича Репіна, з яким у Яворниць-кого були тісні, дружні, довготривалі стосунки.

Незадовго до від"їзду у Петербург у 1901 році Струнніков, відвідуючи Яворницького в будинку О.П.Бахрушина, захопившись оповіданнями вченого про подвиги запорозьких козаків, на згадку про себе намалював на дверях кімнати, в якій мешкав Дмитро Іванович, портрет козака в бою. В тому, що картина була написана на дверях не було нічого дивного, адже С.Струнніков в той час працював у досить відомого будівельного підрядника Пашкова, займаючись розписом стін, тобто своєрідним настінним живописом, і набив у цьому руку.

Слід також зазначити, що не лише Яворницький, а й власник квартири (він же власник дверей) добре знав Миколу Струннікова. Саме Бахрушин залишив спогади про злиденне життя 22-річного Миколи у парфумера А.Брокара в якості «реставратора». Отримуючи від фабриканта ліжко, де він спав у двох з хатнім робітником, їжу та 50 карбованців, які треба було вносити за навчання, художник замальовував або домальовував окремі деталі на картинах, які збирав цей горе-колекціонер.

Постать козака на портреті-дверях була настільки колоритна, що складалось враження неначе цей дебелий, збуджений і захоплений битвою чолов"яга зараз увірветься у двері кімнати і почне рубати голови ворогам направо і наліво.

Природно, що від'їжджаючи з Москви того ж 1901року, Дмитро Іванович зажадав вивезти цю картину на дверях у Катеринослав. Але власник будинку заперечував такому бажанню вченого.

Їх суперечка перетворилася на судову справу. Судді присудили розпиляти картину (тобто двері) на дві рівні частини і поділити її між О.Бахрушиним та Д.Яворницьким жеребкуванням. На щастя, як вважав вчений, йому дісталась верхня частина картини, що саме й збереглася дотепер в Дніпропетровському історичному музеї і експонується разом з запорозькими козацькими реліквіями. На жаль, доля нижньої половини картини невідома.

Дмитро Іванович полюбляв розповідати цю історію відвідувачам музею, супроводжуючи її численними фактами та всілякими легендами про непереможність, військове мистецтво, мужність запорізьких козаків — оборонців рідної землі.

Взагалі в Дніпропетровському історичному музеї зберігається декілька робіт М.Струннікова, але найвідоміша знаходиться в меморіальному будинку-музеї академіка Д.Яворницького — «Тарас Бульба з синами» — написана на стіні у передпокої будинку, де Дмитро Іванович мешкав 35 років. Цей стіннопис був виконаний 1920 року, коли Струнніков зі своєю родиною жив у Катеринославі і працював у першому Народному музеї (таку назву отримав Обласний музей ім. О.М.Поля в 1917 році). Яворницький чим міг допомагав художнику в ті тяжкі роки лихоліття.

Згодом життя Струннікова більш-менш налаштовується, він переїжджає до Москви, створює галерею портретів героїв праці, військових — учасників громадянської війни тощо, стає заслуженим діячем мистецтв РРФСР.

З Яворницьким він зустрічається тільки під час коротких відряджень в Україну, зокрема в м. Запоріжжя, де Струнніков писав портрети робітників місцевих заводів.

Помер художник у вересні 1945 року, лише на п"ять років переживши свого вчителя — видатного знавця історії запорізького козацтва.

_______________________________________________

 

Шубравська М.М. Д.І.Яворницький: Життя, фольклористично-етнографічна діяльність. - К., 1972.-С. 76-78.

Круглый И. Николай Иванович Струнников. — Л., 1965.

Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Каталог музейної колекції. Укладачі Абросимова С.В., Перкова А.І. та інш. — Дніпропетровськ, 1992.- С.129.

Боханов А.Н. Коллекционеры и меценаты в России. М., 1989.- С.28.

Родзин Н. Творчество Н.И.Струнникова. Искусство, 1963. N5. - С.42.

Круглый И. Вказ. праця.-С.33-34, Шубравська М.М. Вказ.праця.




 

Торжества 1849 года в Одессе глазами очевидца. По ком звонит колокол (начало)