Поетичні сторінки




Юлія Миколаївна Бережко навчається в ліцеї при Херсонському державному педагогічному університеті.

Книжки і природа ще з дитинства стали її скарбницею натхнення і стимулом праці. Юлія постійно шукає такі образи, які змогли б передати її духовний світ і вірить, що найкращий твір - попереду.

Можливо, любов до поезії передалася через покоління: її далекою родичкою була Ярина Бойко - сестра матері Тараса Шевченка.

 

Юлія Бережко

(с. Чорнобаїека)

Гостинець вiд зайчика

 

Я пам'ятаю як в дитинстві тато

Приносив помідора нам і сальця,

Окраєць хліба та цибулі — небагато,

И казав: «Оце вам, мої донечки, від зайця».

 

І тут як тут в нас апетит з'являвся,

Бо хліб нам пахнув соснами з лісів,

З цим бутербродом заєць прудко мчався

І мого тата щедро пригостив.

 

Та марево це зруйнувала мати:

- Якого зайчика? З яких це ще лісів?

Цей бутерброд приніс з роботи тато,

Що на обід в конторі не доїв.

 

* * *

 

Ромашки на асфальті

 

Крізь трепані шрами асфальту.

На скупім сантиметрі землі

Жовтоока ромашка розкрила

Білі вії на сірому тлі.

 

Сонце руки її цілувало,

Вітерець її стан лоскотав

І листок із берези спустився -

Танцювати з ромашкою став.

 

Та недовгі були поцілунки -

Від сліпих і невмитих чобіт

На асфальті немов би сльозою

Залишився ромашковий слід.

 

Та новий промінець, як на диво,

Пробивається з латки землі,

Бо судилось буяти любові

На черствому та сірому тлі.

 

* * *

 

Фотографїї

 

Дивлюсь на фотографії в альбомі

І згадую і будні, і свята,

І посміхаються мені знайомі,

И минулі дні всього мого життя.

 

Чому у вас, дідусю, очі сумні?

Волосся посріблила вам зима,

Були ви роботящі та розумні...

Ми пам'ятаєм ще... Та вас уже нема.

 

А ти, Юрась, тут зовсім ще хлопчисько,

Ледь над вустами пробивається пушок.

Та правду кажуть: від життя смерть близько,

Зробить достатньо лиш єдиний крок!

 

А ви, Тамаро?.. Скільки літ минуло,

Як бачилися ми в останній раз?

Скажіть мені, чого ви досягнули,

Яке життя спіткало вас?

 

Товариші! О, як вас тут багато!

Та половина вже з життя пішла.

Якиме, Петре, Нато і Агато...

Злетіли в світ добра ви, а чи зла?

 

Хоч скільки вас, знайомих — кожен різний

О, люди! Марно вдома не сидіть!

Не гайте часу, і поки не пізно

Дзвоніть, пишіть листи і приїздіть!




 

«Бонза» Николай Новая находка сребреника Ярослава