«Відтворення» Володимира Куликівського




Галина Мартинова

старший науковий співробітник літературного відділу Херсонського обласного краєзнавчого музею

Володимир Петрович Куликівський -український поет - народився у місті Балті Одеської області 18 вересня 1937 року. У рідному місті закінчив середню школу, там, у місцевих газетах, з'явилися його перші поетичні спроби.

Будучи 17-річним юнаком, Володимир Куликівський став одним з організаторів балтського літературного об'єднання, яке носить сьогодні ім'я поета-земляка.

Справжня літературна діяльність В.П.Куликівського припадає на кінець 1950-х початок 1960-х років. У цей час у поетичному жанрі дебютують такі талановиті автори як В.Симоненко, І.Драч, М.Вінграновський, Б.Нечерда та ін. Поезія стала виразником ідей, настроїв, почуттів цілого покоління. Вона проголосила своїм кредо - правду, своїм героєм - людину, своїм ідеалом - ідеал борця за те, щоб народ жив у мирі, заговорила про болі народу, спричинені кривдою, несправедливістю, приниженням національної і людської гідності.

© Г.Мартинова. 2007

«ВІДТВОРЕННЯ»

ВОЛОДИМИРА

КУЛИКІВСЬКОГО

Свій протест проти тоталітарного режиму виразив і Куликівський у вірші «Проти вітру»:

Твердо знаєш - за даллю крутою

Світить сонце твоєї мети.

Я люблю, особливо зимою,

Проти вітру колючого йти...

Цей вірш мали опублікувати у колективному збірнику місцевих авторів «Під прапором Жовтня» у 1957 році. Проте, ні в цьому, ні в іншому збірнику він так і не з'явився, лише Григорій В'язовський у газеті «Літературна Україна» насмілився надрукувати його. З того часу і почалися неприємності поета з владою. За цей вірш його було поставлено на облік в КДБ, а до друкування творів ставились насторожено.

У 1960-му році В.Куликівський приїздить до Херсона, де і знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Вірою Олексіївною Авер'яновою, яка до останніх днів залишалася надійним другом, порадником і підтримкою у всьому.      Це      завдяки      її старанням

ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА

В.Куликівського у 1992 році посмертно було прийнято до Спілки письменників України, видано книгу «Відтворення». - Київ: «Український письменник». - 1992.

В.Куликівський. Херсон. 1960-ті роки.

Ми завдячуємо Вірі Олексіївні за те, що вона зберегла і передала літературному музею особистий архів поета. Адже, завдяки формуванню особистих архівів письменників, можливе більш повне розкриття творчості митця, його особистості, дослідження життєвого шляху, відображення подій даної епохи.

Серед рукописного архіву В.Куликівського слід виділити машинописний варіант вірша «Послання суддям», який, судячи по змісту, був написаний приблизно у 1965-1966 роках, в знак протесту проти жорстоких розправ над прогресивною творчою інтелігенцією.

В той час опублікувати його було неможливо. Тож, виплеснутий на папір гнів проти агресивної партійно-радянської політики, так і залишився лежати у письмовому столі. Автор звинувачує правлячі кола у мільйонах смертей:

Ви ж бо навчились кривити законами Іменем гордих гербів, Ви ж бо навчились гноїти мільйонами Білих радянських рабів! З кожною новою строфою емоції стають ще   пристраснішими,   всепоглинаючими, а

закінчується вірш прокляттям тим, хто видавав і виконував антилюдські закони і вироки, порівнюючи їх з кривавим іспанським інквізитором Торквемадою:

Будьте ви прокляті,

Будьте ви прокляті,

Діти нових Торквемад!

Серед фотодокументів привертають увагу світлина батька 1927 року Петра Прокоповича, який майже 40 років трудився

П.Куликівський, батько поета. 1927 р.

ковалем на ливарно-механічному заводі. Та ще одне його фото 1949 року на подвір'ї біля власного будинку в м. Балті, де пройшло дитинство поета. Зараз ця вулиця Чорноморська, 31. Сьогодні на цьому будинку встановлено меморіальну дошку. Колись поет на своїй садибі посадив деревце і написав вірш «Яблунька». У ньому були такі слова:

І хочу я, щоб мій онук В той час далекий і крислатий Стрічав життя свого весну Під старим деревом крислатим. Фотокартка  матері  поета  - Варвари Терентіївни Чубинської (Куликівської), до якої він ставився з особливою любов'ю і ніжністю, відноситься до 1927 року. Ці світлини батьків Володимира Петровича були зроблені перед шлюбом, зареєстрованим у Балті 1928 року. Оригінал про шлюб Петра Куликівського та Варвари Чубинської також потрапили до фондів музею.

Останні роки матері та сина пройшли в розлуці, тож хвилюють написані нею слова в листі до сина: «Дорогий Володю, я про тебе

ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА

пам'ятаю   завжди.   І   тільки   вночі, коли приходить сон, то починаю трохи забувати. Приїдь до

мене   з Херсона

разом з дружиною

хоч на один день.

Я вас кожний день

виглядаю і дуже

хочу,  щоб перед

смертю побачити

вас. Приїжджайте,

мої соколята.

Завжди любляча

ваша мати».

Можливо, під

враженням цих

рядків, сповнених

материнської

любові поет

створив образ

Балти: В.Чубинська,мати поета.

1927 р.

Через відстань зелено - без краю

Вас не можу розрізнити я -

Хто на мене у степу чекає -

Ти чи може матінка моя.

Серед фотокарток вирізняється і фото В.Куликівського з поетом шістдесятником Василем Симоненком, що відноситься до 1958 року, на зворотній стороні якого вірш-присвята В.Симоненку:

Не гнула доля і не брала

Таких міцних, струнких тополь.

Невже б ти стільки часу грала

Таку трудну й сердечну роль?

Коли б і щастя вкрилось тінню,

Я мав би дивне відчуття.

Безмежну вдячність за уміння,

За гру, так схожу на життя.

В. Куликівський підтримував творчі і дружні зв'язки з відомими українськими літераторами Т.Масенком, М.Рильським, який один із перших помітив та високо оцінив його поезію, В.Сосюрою, який допоміг молодому поету вступити до Київського університету, А.Малишком, О.Гончарем. Найбільш теплі стосунки у Володимира Куликівського були з сім'єю українського композитора Платона Майбороди та письменника Володимира Гетьмана. У фондах музею зберігаються листи від згаданих митців та сімейне фото П.Майбороди з дружиною Тетяною Василівною.

В.Куликівський та В.Симоненко. м. Балта. 1958 р.

В особистому архіві письменника знаходяться книги з автографами відомих письменників XX століття. На особливу увагу заслуговує збірка поезій Володимира Гетьмана, де на внутрішній стороні обкладинки рукою автора написаний вірш «Болгарським товаришам» (1977), в якому є такі рядки: «Моя омита кров'ю, гордолика Україна». Далі приписка: «Ось із цього і розпочалось гоніння... Я відкидав усі напади духоблудів, але... Проти зграї невігласів взагалі не варто виступати... Треба творити!»

На титульному аркуші дарчий надпис і подяка В.Куликівському за неодноразову допомогу у виході «цієї розіп'ятої збірки».

З творчого доробку самого автора, вдовою поета В.О.Авер'яновою, були передані до музею книги поета. Всі ці матеріали разом з особистими речами В.Куликовського час від часу експонуються на експрес-виставках. Сподіваємось, що в майбутньому вони займуть місце у постійнодіючій експозиції літературного відділу.

Фонди Херсонського обласного краєзнавчого музею

ВС - 9894.

Там само, Д-2016.

Там само, Д-2088.

Там само, Д-2086.

Там само, Д-2089.

Там само, Д-2012.

Гетьман В. Святкую молодість.-Одеса:«Маяк».-1977.




 

Сестрі в Олешки Із фондів особового походження