Творча Мекка Миколи Скадовського
Владислава Дяченко
вчений секретар Херсонського обласного музею ім. Шовкуненко
Історія невеликого містечка Білозерка, що стало творчою Меккою родини Скадовських, починається з 1780 року, коли Іван Ганнібал, двоюрідний дід Пушкіна і герой російсько-турецької війни, отримав у нагороду від Катерини Другої 12 тис. десятин землі в околицях озера Білого, неподалік від Херсона. Звідси і пішла назва населеного пункту. Містечко частково заселили запорожці. Основну ж частину населення склали переселенці з Правобережної України. У 1784 році Ганнібал продав свій маєток за 3 тис. руб. віце-канцлеру імператриці Олександру Андрійовичу Безбородьку. Тут, у своєму білозерському палаці, він приймав Катерину Велику під час її подорожі Південними землями.
У 1798 році Білозерку придбав колишній підполковник Речі Посполитої Балтазар Балтазарович Скодовський, директор Комерції Польської по Чорному морю в Херсоні, який за два роки до цього присягнув на вірність імператорові Павлу Першому в Херсонському римо-католицькому храмі. З цього часу Білозерка стає родовим гніздом панів Скодовських, отримавши пізніше назву Скадовка.
Син підполковника, штаб-ротмістр Речі Посполитої Лев Балтазарович Скодовський, успадкував від батька в Білозерці 10 тис. десятин землі і 240 душ чоловічої статті ревізських селян.
Одружившись з дочкою статського радника Марією Брюхачевою, він щасливо проживав з нею і п’ятьма дітьми у великому одноповерховому будинку з терасою і флігелем без зовнішніх прикрас і хатньої розкоші. Навколо росли квіти, акації і тамарикси, а неподалік, уздовж веселої річечки, що витікала з озера, вирував білоцвітом розкішний фруктовий сад. Поблизу озера розташувалася старовинна дерев’яна церква, зведена в ім’я Іоанна Предтечі, мабуть, ще при Ганнібалі.
Лев Балтазарович, людина діяльна і практична, активно займався розвитком господарства. Одним з перших його уподобань став кінний завод, де розводили коней степових порід. Йому належали винокурня і великі риболовні угіддя. Традиційним у тутешніх місцях було також скотарство, особливо вівчарство. Після смерті дружини для Льва Балтазаровича Скадовського справою життя стало будівництво на власних землях жіночого Благовіщенського монастиря.
Лев Балтазарович вважав, що він і його діти не повинні розкошувати. До 16 років дівчаткам не купляли жодних прикрас, навіть годинників, їх вбрання були простими і скромними, а черевики пошиті селянами. Бали у маєтку відбувались не частіше двох разів на рік. Досить суворо виховувались і сини, які з дитинства привчались до економії. Ця фамільна риса Скадовських мала позитивні наслідки. До кінця XIX ст. Білозерка стала одним з найбагатіших маєтків Півдня. Батьківські традиції продовжував син Георгій. Мандрівник М. Бернов, який відвідав маєток Скадовських у 1896 році, так описував його у своїй книзі «Из Одессы пешком по Крыму. Письма русского пешехода»: «Быть в Херсоне и не побывать у Скадовского – все равно, что быть в Риме и не видеть папы. Обитатель херсонского Ватикана владеет кругленькой цифрой в 14 000 десятин земли. Скадовские сады, огороды и особенно школы (питомники) заслуживают особого внимания. На 23-х десятинах сада вы найдете все, что только климат позволяет завести: яблоки, груши, вишни, чудные персики, культивированные по американскому способу кустами и пр., и пр. В Скадовском сразу виден помещик – делец, хозяин, который любит сельское хозяйство, понимает его. Признаться, понаслышавшись о его богатстве, его коллекциях, его питомниках и проч., я до знакомства с ним, представлял себе его русским барином, спускавшим доходы с имения если не за границей, то хоть в Петербурге, Москве, Одессе… Между тем, Скадовский безвыездно живет в своем имении».
Георгій Львович був не лише старанним господарем, але й знаним науковцем – археологом і біологом. Його старший брат Микола Львович став відомим художником, який з особливою любов’ю зображував на полотнах краєвиди рідної Білозерщини. Народився він 29 листопада 1846 року у Білозерському маєтку Скадовських і змалечку вдихав на повні груди запашне степове повітря, милувався навколишніми краєвидами. Мальовничі береги озер у різні пори року, тихі затони, що віддзеркалюють золото осені чи виблискують зимовим склом — вся ця скромна краса рідної землі відбилась пізніше в його художніх полотнах.
Фінансові можливості дали змогу Миколі Львовичу отримати прекрасну художню освіту спочатку в Московському училищі живопису, скульптури і архітектури, а потім у Німеччині, у відомій Дюссельдорфській Академії витончених мистецтв. У 1876 році художник повернувся додому, до милої серцю Білозерки, і облаштував там для себе творчу майстерню. Людина енергійна і публічна, він скоро поїхав до Одеси, де точилось бурхливе громадське і художнє життя. Повертаючись на відпочинок до Білозерки, Микола Львович гостинно запрошував до себе своїх одеських побратимів по пензлю. У різні часи сюди приїздили Геннадій Ладижинський, який охоче малював білозерські степи; Микола Кузнецов, що залишив нам чудовий портрет Скадовського у момент його творчості; художники Костанді, Размарійцин, скульптур Едуардс.
У Білозерці протягом двох років підряд влітку гостював Руфин Судковський, очаківський художник, чудовий мариніст, полотна якого багато разів прикрашали одеські художні виставки і який, на жаль, дуже рано пішов з життя. Він охоче писав околиці Білозерки, виконав багато етюдів.
У 1889 році 64 картини самого Скадовського і 42 його акварелі були показані на виставці у Херсоні. В каталозі цієї виставки, виданому у типографії Ходушиної, вказані роботи “Обід швачки”, “Перед концертом”, “Земська пошта”, “Узмор’я”, акварелі з видами околиць Херсона, Неаполя, Рима, Венеції.
У зібранні Херсонського художнього музею знаходиться велика колекція творів Миколи Скадовського: тринадцять живописних полотен, двадцять два малюнки й акварелі, два дорожні альбоми з ескізами олівцем і акварельними етюдами, серед яких кілька, пов’язаних з перебуванням художника в Білозерці.
Серед них вирізняється робота «На базар». Тишу вологого туманного ранку майстерно передає звичний для півдня України рівнинний пейзажний мотив з одиноким селянським возом, що прямує на базар.
Картину характеризує властива Скадовському надзвичайна точність письма, стримана кольорова гамма, запозичена у весняної степової природи Херсонщини. Скоріш за все, художник зобразив околиці улюбленої Білозерки, з характерним для тутешнього життя сюжетом. Селяни, які у вільний час займались виготовленням кінської збруї, постолів, виробів з комишу, збували їх у Херсон або в самій Білозерці, де двічі на рік проходили ярмарки.
У приватній колекції онуки Миколи Львовича – Ніни Сергіївни Строганової, нині мешканки Москви, також збереглись твори художника, які пов’язані з Білозеркою. Це пейзажі “Зима”, “Білозерка” (1890), “Озеро Біле”, що відзначаються високим художнім рівнем зображення. Живописне рішення першої картини побудоване на гармонійному поєднанні витончених перлисто-сірих кольорів льодяного покрову землі і сіро-фіолетових тонів зимового неба. Другий пейзаж захоплює протиставленням гладенької ніжно-блакитної поверхні води, ще більш світлого неба і жовтогарячого листя прибережних дерев. Кожна з картин художника передає певний настрій, відлунює чистою мелодією любові до природи і рідної землі.
Крім художнього дару, Микола Львович володів і музичним обдаруванням. На одній з архівних фотографій його можна побачити з віолончеллю у складі музичного квартету. Взагалі Скадовські дуже любили музику, присвячуючи їй більшість вільного часу. Відображенням цієї теми у живописі стала відома картина Миколи Львовича “Перед концертом”, на якій зображений буденний епізод з життя простого віолончеліста.
Ось так загублена серед степів і озер Білозерка отримала свого оспівувача, сина і вихованця, так стала культурною Меккою. Майже до самої смерті Скадовський не залишав творчої роботи, в останні дні життя у його майстерні стояла незакінчена ліпка. Одним з останніх творів художника стала картина “Втішання релігії”, моделлю для центрального образу якої стала дружина Скадовського. 11 червня 1892 р. Микола Львович помер від хвороби у віці 46 років. Він був похований у Білозерці.
В каталозі посмертної виставки Скадовського 1893 р., що був виданий у Москві, серед усіх перелічених робіт майстра більше двох десятків присвячено Білозерці. Це твори: “У Білозерському маєтку”, “Домов сад”, “На березі озера”, “Ранок у Білозерці”. Вони свідчать про значення, яке мала для художника його мала батьківщина.
ДЖЕРЕЛА
- Анна Бродская (Скадовская). Воспоминания о русском доме. – Москва, 2006.
- Дяченко В. В. Художественная жизнь Херсонщины конца 19 начала 20 вв. (рукопись).
- История городов и сел Украины. Херсонская область. – Киев, 1983.
- Каталог посмертной выставки картин, этюдов и акварелей Н. Л. Скадовского. – Москва, 1893.
- Микола Скадовський. Каталог. – Херсон, 2000.
- Скадовский. Каталог. – Херсон, 1972.
- Строганова М. Н. История рода Скадовских в России. – Москва, 1996.
- Указатель выставки картин художника-любителя Н. Л. Скадовского в 1889 г. – Херсон, 1889.
- Фотографії з архиву Херсонського обласного художнього музею ім. Шовкуненка.