Бериславські катакомби




Земля і досі зберігає в собі безліч таємниць, похованих віками...

Вперше про бериславські катакомби у 1960 році мені розповів сусід Іван Матвієнко. Наприкінці 1939 року він з двома друзями, перебуваючи на території колишньої турецької фортеці Кизи-Кермен, що знаходилася на території нинішнього Берислава, знайшли два входи у тунелі. Підземелля їх зацікавило. Добре підготувавшись, наступного разу одним із ходів вони пройшли метрів тридцять. Коли стало мало кисню і закінчилися свічки, повернули назад. Потім вони ще неодноразово спускалися у підземелля. Згодом хлопці знайшли інший вхід, але через 10 метрів його прохід був засипаний глиною. Старенький сусід розповідав, що ще з часів перебування у фортеці турків ці підземні ходи пролягали під Дніпром і мали виходи у плавнях, де були військові дозори, та на протилежному березі ріки. За словами старожила, був ще один тунель з виходом у протилежному боці фортеці у балці.

Про бериславські катакомби згадували і представники більш пізнього покоління – Григорій Пиріжок та Олексій Петренко. Своїми спогадами у листопаді 1992 року вони поділилися з читачами районної газети «Маяк»: «У дитинстві на Забалці (так називалася західна частина Берислава. – Прим. авт.) ми з хлопцями знайшли тунелі. А правильніше можна назвати їх катакомбами. В підземелля ми часто залазили, ходили глибоко під землею. Коли кінчалася зима, розтавав сніг, балка Кизи-Кермен бурлила згонами. А коли згони переставали бігти, ми копошилися у намитій землі і знаходили багато старовинних монет. Ми їх називали “миколаївські” або “турецькі”. Здебільшого то були мідні монети, а бували й срібні, декому щастило й на золоті...» Але найцікавішим місцем розкопок для багатьох поколінь бериславців була Басанка. Це яр до 40 метрів глибиною. Яких тут тільки не знаходили речей: турецькі люльки, різні горщики, тарілки, миски, чашки, ножі, шаблі, багнети, набої, стволи рушниць, різні пістолі, ядра від козацьких і турецьких гармат...

Та повернемося до тунелів. Їх було три, і зберігалися вони ще навіть у післявоєнні часи. Перший – метрів 50–60, другий досягав 150–200 метрів, третій був менш обстежений. З початком будівництва Каховської ГЕС і утворенням Каховського водосховища більшість шляхів двох тунелей було затоплено водою. Зруйнувались і входи у них. Наприкінці 1950-х років було засипано вхід до останнього, третього бериславського підземелля.




 

Андреев Анатолий Публикации Захарова Александра за 2006-2008